Прямой эфир Найстрашніше для мами...

Вчора відчула на собі те, що відчувають мами загубивши дитину… Гуляли ми ввечері біля дому. І от син дуже чекав тата. І коли чоловік під`їхав до дому, то син пішов до нього. Я в цей час була за будинком і бачила як він пішов за будинок до нашого другого під`їзду. І так ніби безпечно відпускати його, бо там був тато. Поки син там був з татом біля дому і їх не було видно, туди ще побігла дочка, вернулась назад і хвасталась, що бачила тата. Потім я умудрилась спитати чи вона бачила брата. А вона мені сказала впевнено що його там не було. Ну і ніби дівчинці 5 років можна про таке повірити. І я повірила. Пішла подивитись в квартирі чи син є там, бо чоловік міг йому відкрити двері і залишити його вдома. Але його там не було. І в голові мені це крутилось, що його не було з татом, хоч логіка підказувала, що він має бути з татом. Ех… Всі батьки з якими ми гуляли аж почали переживати. Чоловіку не могла додзвонитись, а син свій смарт-годинник залишив вдома перед тим як йшов гуляти. Потім вже й чоловік мені передзвонив і сказав, що він з ним. Я аж заспокоїлась. Але понервувала добре. Тобто насправді все було добре і чоловік знав, що син йде до нього і я знала, що він з татом, але повірила дочці і стала думати, що він десь загубився(((( Там і загубитись то не було б де… Але взагалі це страшно… Добре, що все було добре. Тепер краще не відпускати дітей самих нікуди(((

2 комментария

avatar
Думати, що твоя дитина загубилась і не знати де її шукати — це так страшно((( Я навіть не знаю як дочка могла його не побачити і сказати, що його там не було((( Розумію, що вона не спеціально і треба їй все рівно вірити. Треба сину і для прогулянки було одягати часи. Так хоч б по карті було б видно де він.
avatar
Ого, не приємно ((
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.